Ікона відіграє особливу роль у житті віруючої людини. До неї вона звертається як до своєрідного провідника, що допомагає зв'язати наше повсякденне життя зі світом божественним. Завмираючи перед ликом, зображеним на іконі, людина подумки або словесно розмовляє з Богом. Прагнучи зробити ікони виразними та красивими, люди давно навчилися "одягати" їх у розкішні шати, які називаються окладами, що бувають, зокрема, і срібними. Минулі століття знають чимало цікавих історій про срібні ікони!
Чому обрали срібло
Серед усіх видів окладів, напевно, срібні зустрічаються найчастіше. У всякому разі, так було довгі століття, поки люди не освоїли техніку гальванопластики, що дозволяє отримувати надтонкі шари з будь-якого металу. Саме тоді (а це вже XX століття), стала доступною позолота, яка частково замінила оклади срібні.
Срібло - особливий метал, якщо вести мову про іконні оклади. Ікони зі срібла немов світяться зсередини, символізуючи собою невидиме світло Небес. До того ж давно було помічено, що срібло має лікувальні та бактерицидні властивості; на таких іконах не скупчувалися бактерії та мікроби, що важливо враховувати - адже з іконою в храмі стикається безліч різних людей!
Цікаво! Ще за часів Олександра Македонського греки помітили, що звичайні солдати в походах хворіють набагато частіше, ніж воєначальники. Але ж харчувалися вони практично однією і тією ж їжею, та й польові умови у них були схожими.
Виявилося, вся причина в тому, що рядові воїни їли з дерев'яних і мідних тарілок, а їхні командири - зі срібних. Благородний метал постійно дезінфікував їжу!
Але ми відволіклися від основної теми! Бувало так, що срібні оклади, які сотні років прикрашали той чи інший образ, іноді губилися, ікона зі срібла залишалася "роздягненою". Так сталося зі знаменитою Холмською іконою Божої матері, що зберігається нині в Луцьку. Вона унікальна хоча б тим, що шанується як у православній, так і в католицькій традиції.
Історія Холмської ікони
Цей образ входить до числа перших чотирьох, привезених князем Володимиром із Царгорода, і званих апостольськими. Одна - Успіння Богородиці - пропала під час Другої світової війни, одна опинилася в поляків, і називається зараз Ченстоховською, третя теж "змінила прописку" в перипетіях історичних подій, з XIII століття вона зберігається в Москві, називаючись Володимирською (а була спочатку Вишгородською). А ось Холмська залишилася в Україні, хоча доля її незвичайна.
За переказами, цей образ на трьох кипарисових дощечках був написаний самим Лукою. Навряд чи це правда, але цілком імовірно, що образ є одним із перших списків з тієї Богородиці, яку намалював євангеліст. Не виключено, що цей образ слугував вінчальною іконою Анні, нареченій Володимира.
А в Холм - своє головне місто, Данило Галицький перевіз Богородицю з Києва, щоб прикрасити величний храм на горі, і тоді, на початку XIII століття, вона стала називатися Холмською Богородицею. Переїзд до Галицького князівства врятував її від навали Батия.
Приблизно через три століття образ на дощечках став власністю уніатської церкви, і саме тоді він набув пишного срібного вбрання. Папа Римський двічі "нагороджував" його золотими коронами, за численні випадки цілющого впливу на людей.
Коли ж Польща увійшла до складу Російської імперії, ікона знову опинилася в лоні православ'я. Наприкінці XIX століття її срібні ризи частково змінили, поліпшили, прикрасили діамантами. Напевно, в ті роки вона була однією з найбільш "багатих" срібних ікон християнства.
Але прийшли більшовики, на церкву почалися гоніння, і старовинні образи, особливо пишно прикрашені, велено було здавати державі. Холмську Богородицю розділили на окремі дощечки та роздали різним довіреним людям - так було легше зберегти святиню. А багатий срібний оклад зберегти не вдалося. У літо 1943 року Богородиця знову з'явилася в головному храмі міста Холма.
Але війна знову прийшла в ці краї, і знову образ, розділений на дощечки, зберігався у кількох людей, тепер уже в Україні. Лише 2000 року Надія Горлицька, у якої зрештою опинилася вся ікона, "розсекретила" образ і передала його на зберігання до Луцька, до Музею волинської ікони. На жаль, багатих срібних шат на Богородиці вже не було.
У наш час срібні ікони найрізноманітнішого розміру і призначення перестали бути предметом розкоші. Вони доступні звичайній людині, їх можна купити чи не в будь-якій іконній крамниці. Але хіба в цьому полягає цінність образу? Холмська Богородиця має зараз зовсім небагатий вигляд, а люди, як православні, так і католики, їдуть до неї з багатьох міст і навіть країн. Адже таких святинь у християнському світі, особливо в православ'ї, залишається зовсім небагато. Дивлячись на напівстертий образ Матері Божої, ми стикаємося з тисячолітньою історією свого народу і нашої віри!
