Люди, які нещодавно прийшли до релігії, часом виявляють кричущу сліпоту, довіряючи свою душу в руки псевдопастирів і лжестарців. У сучасному світі священицьке чи чернече вбрання не є показником істинності віри та духовного досвіду.
Про наставника, який принесе користь душі!
1. Наставник дає поради, засновані на двох речах: священному писанні та святоотцівському досвіді.
2. Священник відчуває незручність, сердиться, перериває того, хто хвалить його, лестить йому, безмежно дякує... (ознака відсутності гордині, марнославства).
3. Духовна особа не прагне до збагачення, користолюбство йому абсолютно чуже.
4. Багато знає та охоче говорить про Бога, віру, священне писання, святих.
5. Проводить багато часу в моліннях. Закликає свою паству вчитись молитві. Знайомить із правилами побудови молитви згідно з вченнями святих отців.
Водночас потрібно знати: батюшка, який розповідає про власні духовні досягнення, переживання, а то й отримані від Бога одкровення, не заслуговує на довіру. Бо ділячись особистим досвідом, він демонструє найстрашніший гріх - гординю, часом лицемірно запаковану "в обгортки" смирення і покаяння.
Ще небезпечніші «старці» та «стариці». Такі сьогодні зустрічаються у багатьох монастирях. Це ченці, які безсоромно називають себе «прозорливцями». Ними рухають принада (хибна святість), марнославство, гординя, владолюбство. Це дуже небезпечна категорія "духівників". Вони не просто невіруючі в Бога люди, а процвітаючі слуги лукавого.
Ті, хто справді наділений Богом дарами передбачення, зцілення тощо, зберігають у таємниці свої можливості, не сміючи розплескати ні краплі даної згори благодаті.
Чого не повинно бути у духовному наставнику
1. У духовного керівника не повинно бути нічого з того, що бентежило б людей: дорогого авто, котеджу, дачі... Схильність до користолюбства, до якої схильні деякі священнослужителі та настоятелі монастирів, є переконливим доказом того, що ці люди не мають істинної віри. Чи потрібен вам бездуховний наставник?
2. Слова особи, яку ви обираєте в духівники, не повинні розходитися зі справами. Неприпустимо, щоб священник, який закликає людей до виконання заповідей Божих, сам блюзнірськи порушував їх. Це серйозне випробування для парафіян того храму, де служить подібна духовна особа. Розраховувати на користь для душі з таким батюшкою не доводиться. Але йому можна сповідатися. Його сан дозволяє проводити це таїнство. А ось шукати духовних порад у нього не слід - він не вправний у справі наставляння. Ба більше, його рекомендації можуть бути згубними для душі.
3. Навіть у Києво-Печерській Лаврі під час рідкісних і нетривалих проповідей можна чути від деяких миловидних батюшок, які промовляють тихими голосами, дивовижні речі. Священник "смиренно" розмірковують про політичну ситуацію, про немилозвучність сучасного російського алфавіту і про мудрість колишнього, немилосердно перебріхують історію Русі... Бог, молитва, душа - тільки ці речі мають бути в центрі духовних настанов пастви. Батюшка, який розмірковує на абстрактні теми, не відчуває настрою парафіян, їхнього жадібного (часом не до кінця усвідомленого) прагнення до пізнання Бога. Запит пастви залишається без відповіді, але видається абсолютно непотрібна для душі інформація.
4. Люта принада - бич сучасних священнослужителів і ченців. Багато хто з них виряджається в "одежу" оманливої святості, впиваючись гординею, лестощами самому собі... Усе, що віщають ці духовні особи, - є їхні власні міркування, а не посилання на мудрість священних писань і святих отців. Грош ціна таким настановам! Не варто витрачати час на проповіді таких священників.
Якщо наставника немає
Краще не мати духівника, ніж мати невмілого, здатного завдати шкоди душі. Сьогодні є дивовижна можливість отримати мудру настанову з першоджерел. Це писання святих отців. Найсильніші в духовному плані настанови належать ченцям, які сподобилися пізнати Бога, отримати благодать Духа Святого: це Антоній і Макарій Великі, Святитель Іоанн Златоуст, святий Єфрем Сирін... Наші співвітчизники святий Ніл Сорський, святитель Ігнатій Брянчанінов, праведний Іоанн Кронштадтський, Силуан Афонський, архімандрит Софроній Сахаров... Знайомство з працями цих авторів, які присвятили життя служінню Богові, дасть істинне розуміння того, якого наставника потрібно шукати.
Необхідно звільнитися від хибних установок щодо священнослужителів і ченців. Під священними шатами далеко не завжди ховаються чисті душі та благі наміри. Ще святитель Лука Войно-Ясенецький суворо викривав священнослужителів, закидаючи їм у провину те, що через їхнє невміле керівництво "йдуть люди в секти на погибель собі".
Православ'я - єдино вірний шлях збереження моральності, моралі, та й життя на землі загалом. Не варто через відсутність хорошого наставника відрікатися від істинної віри і високих ідеалів.
