Книга "Історія запорізьких козаків" Д. Яворницький в дерев'яному футлярі

Книга "Історія запорізьких козаків" Д. Яворницький в дерев'яному футлярі

Складна обкладинка "Брадель", ручної роботи, виготовлена з комбінації натуральних шкір (шкіра "Argento dinosauro", шкіра "Robbat nero" виробництва італійської фабрики "Carisma"). Обкладинка книги дворівнева, прикрашена рельєфним золотим та срібним тисненням з використанням фольги "Luxor 240". Обріз виконаний в унікальній техніці "Old Gold".

Фундаментальна книга, є найбільш ґрунтовною роботою з історії козацтва, три томи (1892, 1895, 1897) - результат багаторічної дослідницької роботи вченого.

При написанні автор використав численні джерела та праці своїх попередників Г. Міллера, С. Соловйова, Н. Маркевича, А. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, М. Костомарова, В. Антоновича при написанні автор використав такі фундаментальні видання документів як "Архів Південно-Західної Росії", "Акти, що належать до історії Південної та Західної Росії", "Пам'ятники, видані тимчасовою комісією", власні збірники, численні публікації окремих пам'яток та документів. Велику увагу присвятив історик наративним джерелам, починаючи від Геродота і закінчуючи своїм сучасником, нащадком запорожців Коржем.

Особливою пошаною автора користуються літописи та хроніки – давньоруські, козацькі, польські. Загалом бібліографія першого тому (першого видання) налічує 170 позицій. Іншим, не менш важливим джерелом "Історії запорізьких козаків" були неопубліковані документи з російських та українських архівів, бібліотек, приватних зборів. Широко залучив автор до свого твору та праці своїх попередників - Г. Міллера, С. Соловйова, Н. Маркевича, А. Рігельмана, А. Скальковського, П. Куліша, М. Максимовича, Н. Костомарова, В. Антоновича та десятків інших. Велику групу джерел, які використав Д.І. Яворницький складали матеріальні пам'ятки музейних та приватних колекцій, значний археологічний матеріал, отриманий під час численних експедицій.

Величезне значення (особливо це помітно у першому томі) надавав автор фольклорно-етнографічним дослідженням регіону Запоріжжя, вивченню його топографії, топоніміки, гідрографії, географії, ботаніки, зоології. Десятки разів обійшов він пішки всі землі Запорізьких вільностей, досліджував усі Січі, кілька разів ламав руки та ноги на порогах, ледь не загинув під час розкопок кургану – і все для того, щоб відчути та зрозуміти героїчний дух історії, донести до читача.